ທິເບດ (1912–1951)
ອະດີດລັດໃນເອເຊຍຕາເວັນອອກ
ທິເບດ (Tibetan: བོད་, Wylie: Bod) ເປັນລັດເອກະລາດໃນເອເຊຍຕາເວັນອອກທີ່ແກ່ຍາວຈາກການລົ້ມລົງຂອງລາຊະວົງຊິງໃນປີ 1912 ຈົນກ່ວາການຍຶດຄອງໂດຍສາທາລະນະລັດປະຊາຊົນຈີນໃນປີ 1951.[ຕ້ອງການອ້າງອີງ]
ທິເບດ བོད་ Bod | |||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1912–1951 | |||||||||||
.svg) ທຸງຊາດ
 ເຄື່ອງໝາຍຊາດ
| |||||||||||
 ຂອບເຂດດິນແດນຂອງທິເບດໃນປີ 1942 | |||||||||||
| ສະຖານະ | ລັດເອກະລາດໂດຍແທ້ຈິງ | ||||||||||
| ເມືອງຫຼວງ | ລາຊາ | ||||||||||
| ເມືອງໃຫຍ່ທີ່ສຸດ | ນະຄອນຫຼວງ | ||||||||||
| ພາສາລັດຖະການ | ທິເບດ, ພາສາທິເບດ | ||||||||||
| ສາສະໜາ | ພຸດທະສາສະຫນາທິເບດ (ທາງການ | ||||||||||
| ເດມະນິມ | ທິເບດ | ||||||||||
| ການປົກຄອງ | Dual system of government;[1] elective absolute monarchy[2] | ||||||||||
| ດາໄລລາມະ | |||||||||||
• 1912–1933 (ຄັ້ງທໍາອິດ) | Thubten Gyatso | ||||||||||
• 1937–1951 (ຫຼ້າສຸດ) | Tenzin Gyatso | ||||||||||
| Regent | |||||||||||
• 1934–1941 (ຄັ້ງທໍາອິດ) | Thubten Jamphel Yeshe Gyaltsen | ||||||||||
• 1941–1950 (ຫຼ້າສຸດ) | Ngawang Sungrab Thutob | ||||||||||
| Kalön Tripa | |||||||||||
• 1912–1920 (ທຳອິດ) | Chankhyim Trekhang Thupten Shakya | ||||||||||
• 1950–1951 (ສຸດທ້າຍ) | Lobsang Tashi | ||||||||||
| ສະພານິຕິບັນຍັດ | ບໍ່ມີ (ກົດລະບຽບ) | ||||||||||
| ປະຫວັດສາດ | |||||||||||
• ປະກາດເອກະລາດ | 4 ເມສາ 1912 | ||||||||||
• Three Point Agreement[3] | 12 ສິງຫາ 1912 | ||||||||||
• ອົງດາໄລລາມະອົງທີ 13 ກັບຄືນມາ | ເດືອນມັງກອນ 1913 | ||||||||||
• Simla Convention signed with Britain[4] | ວັນທີ 3 ກໍລະກົດ 1914 | ||||||||||
• Tibet Office established in Nanjing[5]ແມ່ແບບ:Relevance inline | 1928 | ||||||||||
| ຕຸລາ 1950 | |||||||||||
| 23 ພຶດສະພາ 1951 | |||||||||||
| ພື້ນທີ່ | |||||||||||
• ລວມ | 1,221,600 ຕາລາງກິໂລແມັດ (471,700 ຕາລາງໄມລ໌) | ||||||||||
| ປະຊາກອນ | |||||||||||
• 1945 | 1,000,000[6] | ||||||||||
| ສະກຸນເງິນ | Tibetan skar, Tibetan srang, Tibetan tangka | ||||||||||
| |||||||||||
| ປັດຈຸບັນເປັນສ່ວນໜຶ່ງຂອງ | ຈີນ ∟ ເຂດປົກຄອງຕົນເອງຕິເບດ | ||||||||||
ອ້າງອີງ
ດັດແກ້- ↑ Shakabpa (2010), pp. 763, 1021.
- ↑ Nakamura, Haije (1964). "Absolute Adherence to the Lamaist Social Order". Ways of Thinking of Eastern Peoples: India, China, Tibet, Japan. University of Hawaii Press. p. 327.
- ↑ "AGREEMENT BETWEEN THE CHINESE AND TIBETANS". Archived from the original on 23 June 2017.
- ↑ Fisher, Rose & Huttenback 1963, pp. 77–78: "By refusing to sign it, however, the Chinese lost an opportunity to become the acknowledged suzerain of Tibet. The Tibetans were therefore free to make their own agreement with the British.".
- ↑ "Gongjor Zhongnyi and the Tibet Office in Nanjing". Archived from the original on 8 March 2016.
- ↑ Goldstein (1989), p. 611.